ІНСТИТУТ ГЕОХІМІЇ, МІНЕРАЛОГІЇ ТА РУДОУТВОРЕННЯ

Історична довідка.

Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення Національної Академії наук України (до 1993 р. - Інститут геохімії і фізики мінералів (ІГФМ)), був створений 9 січня 1969 р. на базі Сектору геохімії, мінералогії, петрографії, корисних копалин і Сектору металогенії Інституту геологічних наук Академії наук УРСР з метою вивчення складу і еволюції літосфери; виявлення закономірностей формування і локалізації родовищ корисних копалин; розробки геохімічних, мінералогічних і петрологічних критеріїв прогнозування і пошуків родовищ і рудопроявів; синтезу мінералів і виявлення нових видів мінеральної сировини.

Засновником Інституту та його першим директором був академік АН України М.П. Семененко - видатний учений у галузі петрології, геохімії, геохронології і рудоносності докембрію.

18 лютого 1993 р. у зв'язку з посиленням рудно-металогенічного напрямку Постановою Президії АН України Інститут геохімії і фізики мінералів було перейменовано в Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення.

Інститут є провідним закладом з питань розвитку таких напрямків геологічної науки як геохронологія і стратиграфія докембрію, регіональна та генетична мінералогія, геологія і геохімія рудних родовищ, петрологія, пошукова та екологічна геохімія. Інститут має відповідне обладнання і досвід роботи для вирішення актуальних проблем вітчизняної геологічної науки: розробки мінералого-петрографічних і геохімічних критеріїв прогнозу і пошуків родовищ чорних, кольорових, благородних та рідкісних металів, впровадження геохімічних методів пошуків в практику геологорозвідувальних робіт, прогнозу екологічної стійкості ландшафтів до техногенного навантаження і виявлення зон екологічного ризику за геохімічними даними, дослідження в галузі спектроскопії мінеральної речовини, радіаційної стійкості мінералів і порід.

Вирішенню питань розкриття потенціалу рудоносності Українського щита сприяли наукові школи, які існують і розвиваються в Інституті: петрологічна (заснована акад. В.І. Лучицьким, проф. М.І. Безбородьком і чл.-кор. АН УРСР І.С. Усенком); ізотопної геохімії і геохронології (заснована акад. АН УРСР М.П. Семененком і чл.-кор. АН УРСР Є.С. Бурксером); регіональної, генетичної мінералогії і фізики мінералів (заснована акад. АН УРСР Є.К. Лазаренком, акад. АН УРСР О.С. Поваренних і чл.-кор. АН УРСР І.В. Матяшем); літології і пошукової геохімії (заснована акад. АН УРСР Л.Г. Ткачуком і д. геол.-мін. наук, проф. Є.І. Куковським).

Керівник.

З 2008 р. директор інституту - Пономаренко Олександр Миколайович.

Народився 14 січня 1950 р. у с. Положаї Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл. Закінчив Київський геологорозвідувальний технікум (1970), геологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1979), аспірантуру при ІГФМ АН УРСР (1984). В інституті працював на посадах інженера, молодшого наукового співробітника, завідувача лабораторією, наукового співробітника, провідного наукового співробітника, завідувача відділу, заступника директора з наукової роботи; з 2008 - директор інституту.

Кандидат геолого-мінералогічних наук (1988). Доктор геологічних наук (2003). Член-кореспондент НАН України (2006).

Спеціаліст у галузі ізотопної геохронології та геохімії ізотопів. Активний учасник розробки детальної геохронологічної шкали архею УЩ, морфогенетичної та ізотопно-геохімічної класифікації цирконів із архейських утворень УЩ; довів перспективність використання циркону як чутливого індикатора певних геологічних процесів, що відбувались у поліфазних породних комплексах; розробив об'єктивні критерії інтерпретації U-Pb геохронометричних даних, отриманих по циркону. Актуальність досліджень, які проводить О.М. Пономаренко, обумовлена необхідністю проведення міжрегіональної кореляції основних стратиграфічних підрозділів окремих геоблоків УЩ, без чого неможливе уточнення особливостей його геологічної будови. Результати досліджень на основі U-Pb ізотопного датування акцесорного циркону дають змогу реконструювати етапи геологічного розвитку УЩ в археї і мають глобальний інтерес. О.М. Пономаренко - автор близько 100 наукових праць, у т. ч. 3 монографій. Заслужений діяч науки і техніки України (2008).

Заступник академіка-секретаря Відділення наук про Землю НАН України. Заступник голови Комісії з хроностратиграфії, класифікації, термінології та номенклатури фанерозою, член Архейської комісії, член Палеопротерозойської комісії Національного стратиграфічного комітету України. Заступник голови спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій при ІГМР ім. М.П. Семененка НАН України. Член редакційної колегії „Мінералогічного журналу", збірника наукових праць „Геохімія та рудоутворення", журналу „Записки Українського мінералогічного товариства". Один з ініціаторів створення і керівник Центру колективного користування приладами при ІГМР ім. М.П. Семененка НАН України „Мас-спектрометричний центр твердофазного, газового ізотопного та мікроелементного аналізу".

Бібліотека.

Заснована 1969 р. Бібліотечний фонд налічує 72546 примірників документів; у т.ч. документи іноземними мовами - 21 тис., періодичні видання - 40 тис., книги, брошури - 30546; обмінний фонд - 7 тис.; фонд неопублікованих документів - 500 примірників за профілем діяльності Інституту. У фонді представлена література з питань геохімії, загальної та регіональної геології, мінералогії, петрології, геології родовищ корисних копалин, фізики та суміжних наук. Довідково-бібліографічний апарат складається з традиційних каталогів та картотек. З початку 2005 р. формується електронний каталог бібліотеки. Протягом року бібліотека обслуговує 350 читачів. Книговидача становить 24240 примірників за рік. У бібліотеці працюють абонемент, 2 читальні зали, міжбібліотечний абонемент. З 2000 р. бібліотека є членом Асоціації бібліотек України.

Мінералогічна колекція була започаткована в 1978 році за рішенням Вченої ради Інституту. ЇЇ підгрунтям стали робочі колекції видатних українських мінералогів, академіків АН УРСР Є.К.Лазаренка та О.С.Поваренних, які того часу очолювали в інституті відділи мінералогічного профілю. Подальше її розширення та поповнення відбувалось за рахунок зразків співробітників інституту, зібраних, як під час планових тематичних робіт, так і впродовж спеціалізованих експедицій в різні регіони колишнього СРСР та за його межі.

У результаті, за чверть сторіччя була зібрана представницька мінералогічна колекція, що нараховує на согодні більш як 7000 зразків. Структурно вона складається з декількох підрозділів, головними серед яких є "Систематична мінералогія" та "Регіональна мінералогія України".

Систематичний підрозділ нараховує близько 3000 зразків, які представляють щонайменше 700 мінеральних видів. Серед них чимало рідкісних мінералів. Це, зокрема, сакураїт, лонгбаніт, інезіт, ридмержнеріт та багато інших. Доволі різноманітна географія зразків - вона охоплює всі шість континентів та більш як 50 країн світу.

Цілком природньо, що приорітетним у колекції є підрозділ "Регіональна мінералогія України". Загалом в надрах України відомо понад 700 мінеральних видів, зосереджено близько 20000 родовищ та рудопроявів, які містять 114 видів корисних копалин. Більш як 3000 зразків цього підрозділу колекції репрезентують шість найбільш цікавих та розрізняючихся за мінералогічною спеціалізацією регіонів - Приазов"я, Донбас, Кривий Ріг, Волинь, Карпати та Закарпаття, Крим.

Колекція використовується сьогодні як в суто наукових, так і в освітньо-пізнавальних цілях. Наявність в інституті такої мінералогічної добірки дає науковцям можливість отримувати необхідні для досліджень зразки, подекуди з геологічних об'єктів які вже цілком відпрацьовані. Доволі часто її відвідують студенти вищих навчальних закладів Києва та школярі.

В інституті діє спеціалізована вчена рада із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата наук за спеціальностями "геохімія", "мінералогія, кристалографія", "петрологія".

Науковий склад установи.

Загальна кількість працюючих в інституті складає 222 чол., у т.ч. наукових співробітників - 84 чол., з них: 18 докторів наук (у т.ч. 1 академік НАН України і 1 член-кор. НАН України ) і 31 кандидат наук. В аспірантурі навчаються 16 чоловік, у докторантурі - 4.

Основні наукові напрями.

Нині дослідження в інституті проводяться за такими науковими напрямами:

• геохімія процесів породо- та рудоутворення;
• регіональна та генетична мінералогія та фізика мінералів;
• петрологія ендогенних процесів;
• геологія родовищ корисних копалин України, їх металогенія та прогнозування;
• пошукова геохімія.

Основні напрями діяльності Інституту в сфері фундаментальних досліджень - геохімія процесів породо- і рудоутворення, мінералогія і фізика мінералів, петрологія ендогенних процесів, геологія родовищ корисних копалин і процеси рудоутворення, геохімія навколишнього середовища; у сфері прикладних досліджень - благородні метали (золото, платиноїди), рідкісні та рідкісноземельні метали, кольорове каміння, еколого-геохімічні дослідження і картування, науковий прогноз і геохімічні методи пошуків корисних копалин.

Основні наукові досягнення.

Уточнена хроностратиграфічна схема раннього докембрію УЩ, що стала основою для створення геологічних, прогнозних та інших карт УЩ.

Виконана вікова кореляція рудоносних формацій УЩ з іншими щитами світу (Австралійським, Африканським та ін.). У результаті встановлено, що перспективними на благородні метали на УЩ є неоархейські метаосадові утворення кратонічних структур Приазовського мегаблоку, які за умовами формування подібні до мезоархейських золотоносних структур типу Вітватерсранд (рис. 1).